М        Скажіть, будь ласка: а як часто такі сім’ї відмовляються від співпраці з юристом? Взагалі від допомоги центру та від соціального супроводу. Чи ведеться така статистика? Через які причини вони відмовляються, якщо відмовляються? І на якому етапі роботи з цими сім’ями частіше відбуваються відмови? І як оце фіксується?

Р          Є випадки, коли відмовляються від супроводу. Вони пишуть відмову. Є також спеціальний розроблений бланк, все... Це все письмово. Вони пишуть, що вони відмовляються. Все як... ну, все як і повинно бути. Ну, здебільшого ті люди, які приходять до нас, ну, вже зі своєю проблемою... сам от він вирішив, що “я піду – може, мені поможуть”. І вони приходять... то ці люди не відмовляються здебільшого від супроводу. Ну, бувають випадки... отакі у нас випадки з насильством в сім’ї, де люди трохи не хочуть цього. Не хочуть брати... не хочуть, щоб їх брали під супровід, тому що...

М        А чому? Вони не хочуть, щоб знали...

Р          Тут іде моральна сторона... Вони думають, що це буде розголошення, хоча ми їм... любому клієнту зразу говориться, що це конфіденційна інформація. “Ви нічого не бійтеся. Це...” Ніякого розголосу ніколи не було в нас і не буде. Ну, але ж люди... Ну, це вже особиста думка кожної людини. Щось вона собі там думає. І хоче, не хоче – вирішує. Коли ще можуть відмовитися від супроводу? Ну, ще... не завжди, коли люди повертаються з місць позбавлення волі... молоді люди. От вони повертаються. Зразу ж також ми з ними співпрацюємо. То вони також не завжди хочуть. Кажуть: “Ми собі самі там. Не хочу”.

М        А є якась статистика от в абсолютних цифрах?

Р          Ну, в абсолютних... Ну, начальник відділу, напевне... в неї є звіти. Це вона, напевно, веде. Просто я в цьому не...

М        Добре. Скажіть ще, пожалуйста: як часто... ну, от зазвичай скільки от проходить часу від першого відвідування такої сім’ї до організації її соціального супроводу? І чи є будь-які юридичні перешкоди, що заважають прискорити цей процес? От ви виявили таку сім’ю... скільки проходить часу?