Респондент 3: То єсть...

Респондент 1: Кожна країна має свого оселедця, ті мають то, ті мають то, Техас, ви кажете, має шляпу свою. Хто ж їм вибирає?

Респондент 3: Скажем так, це чого обурює оселедець? Оселедець – так оселедець, ковбої – вони тоже на конях і вонючі, скажем так.

Респондент 1: З шпорами і в шляпах.

Респондент 8: Ні. Я не маю конкретно за оселедця. Я маю на увазі... Справа в тому, що ми самі ставимся так до себе, до цих ось шароварів, до цього всього. Сама більша нація, яка не любить себе – це ми. І мене це вбило не тому, да, це наше, ось це козаки, це оселедці. А чому і для чого, і навіщо воно так робили? Це вже давно минуло, і часи вже минули. Розвиток демократії состоїть в том, що це дорога вперед. Ми постійно з собою і ці плакати, і свою свідомість тягнем, весь цей груз ззаду, що ось ми є такі. Що саме смішне – навіть є комп’ютерна ігра в стратегії...

Модератор интервью: Валерій, це дуже цікаво, але Оксана каже, що їй це зображення подобається.

Респондент 1: Ні, мені нормально. Я не казала, що це мені подобається.

Модератор интервью: А воно привернуло би вашу увагу? Ні? А чому?

Респондент 1: Ні. А чому повинно?

Модератор интервью: Сергій, а вам подобається?

Респондент 2: Мені це названіє подобається, наприклад, хтось робить десь, на якомусь ... Ресторані чи десь на стіні ще було ось таке намальовано, то я би сказав, що це класно, тому що матрос по матросам, а человек с человечностю – ось так можна сказати. Мені чо? Класна картинка. Все.

Модератор интервью: А стиль, в якому зроблено, вам подобається, в якому зроблено це зображення?

Респондент 2: Подобається. Тільки ось ці кольора не дуже такі хороші. Ось задній план.

Модератор интервью: А чому вони нехороші?

Респондент 2: Темні якісь. Небо символізує це, чому тоді вони такі, як овечки чи що воно таке?

Респондент 4: Національні потрібно ...

Респондент 2: Тут може просто так, но кольора, скажімо, не дуже.

Респондент 8: Скажем так, це мені нагадує, як в американському фільмі, там Тарзан такий, що мені як самому подивитися, то дядько такий накачаний ... Це жах, це ж очі...