лікування;

недовіра до медичних працівників, закладів, традиційних методів лікування; надмірна зайнятість;

відсутність реєстрації („прописки”);

відсутність коштів;

незнання про симптоми, про можливість результативного лікування...

А яка із зазначених причин є най головною?

Іванка: Просто не знають свого діагнозу. А хто коштів немає.

Олександр: Інформації мало про туберкульоз. Тобто людина може ходити, бродити… Про СНІД більше інформації, ніж про туберкульоз.

Іванка: Можливість захворіти більше від туберкульозу, ніж від СНІДу. Тому що елементарна простуда може викликати захворювання на туберкульоз.

Віталій: Для мене перша причина – це куриво. Тобто більше шансів захворіти в побуті. Хтось ходить кашляє. В транспорті.

Іра: Зараз в кожній організації треба проходити кожен рік медогляд. Обов’язково треба робити флюорографію. Це в першу чергу. І в школі, і в інституті. В державних заходах, то кругом.

Анатолій: Я знаю, що, наприклад, до зубного лікаря можуть не пустити, поки те не зробиш флюорографію. Хоча би раз в рік ти маєш робити знімок. Це вже правило. Навіть зубний лікар відмовляється тебе лікувати.

Максим: А флюорографію просто робити не хочеться. Її не тяжко робити, просто, може, не вистачає часу.

ІІ.3: Уявлення населення про інформування щодо ТБ (до-10 хв.)

•          Чи вистачає, на вашу думку, інформації про ТБ? Якій саме інформації бракує? А якій – забагато?

Іванка: В першу чергу треба, щоб розповідали про симптоми. Щоб люди хоча б симптоми знали. Щоб не займалися самолікуванням, а щоб йшли до лікаря. Не треба затягувати.

Анатолій: Для психіки людини… Симптоми і результат цього. Щоб людина побачила, що буває потім.

Віталій: Треба налякати людей. Щоб люди боялися захворіти. І все робили для того, щоб не захворіти.

Іванка: Повинна бути у людини надія. Якщо початкова стадія, то ще маєш змогу вилікуватися. А як затягнеться, то вже все. На це треба звернути увагу людей. Щоб людям дали зрозуміти, що від цього можна вилікуватися тим швидше, чим вони звернуться.

•          Що саме ви б порадили журналістам, які виготовляють ролики соціальної реклами, інформаційні передачі щодо ТБ?

•          З яким повідомленням треба звернутися по ТБ /радіо до людей вашого віку, щоб вони дійсно зрозуміли загрозу, яку становить ТБ, й своєчасно звернулися до лікаря? Чому саме з ним?

•          Від кого має пролунати це повідомлення?

(Типаж – лікар, така людина як Ви, хто ще).

Віталій: В першу чергу на це має наголошувати Мінздрав.

Іванка: Міністерство здоров’я. Якщо про СНІД нам можуть розказати люди, які пережили цю проблему, то туберкульозом має займатися фахівці. Тоді більша довіра. Має вийти доктор, та розповісти.

Віталій: Наприклад, ваша організація. Кому ви підчиняєтесь. В вас теж іде співпраця з МОЗ. Так само організації повинні розповідати. Громадські організації, які працюють в цій сфері.

 А для вас – ця людина є дійсно авторитетною?

•          Якщо у вас особисто виникнуть будь-які питання стосовно ТБ, до кого ви звернетесь за відповіддю? Чому саме звернетеся до цього джерела?

Іра: До батьків.

Наталя: В лікарню піду.

Олександр: В лікарню.

Максим: До лікаря. Це не сміх. Ще є надія.

Віталій: Люди бояться йти до лікаря. Тому що в нас як туберкульоз, то це початкова стадія. Її або залікують, або вилікують. А вже знаєш, коли СНІД, то ти вже приречений.

Іванка: Приречений.

Віталій: Ти просто не знаєш, чи тобі день залишився, чи два. Ти живеш кожним днем. Людина знає, що вона обов’язково помре. Тому більшість боїться йти до лікаря провірятися.

Іванка: Може бути і таке, що людині соромно. Думають, що це хвороба наркоманів, проституток, гомосексуалістів. Одразу почнуть тикати на тебе пальцем. Так в обличчя, може, і не скажуть, але будуть за спиною ходити і розповідати всім.

Іра: Навіть коли в лікарню йдеш, то немає впевненості, що це залишиться між вами і лікарем.